У своєму вмінні виглядати жалюгідно і огидно росія щоразу здатна дивувати. Коли, здавалося б, вже досягнуто дно вбогості і самоприниження, мордор робить новий ривок униз. Чи могла істота на літеру Х півтора роки тому уявити, що з ним відмовлятимуться від зустрічі лідери половини африканських країн? А тим кільком, що все ж таки погодилися зустрітися, він пояснюватиме, що не може допомогти продовольством через стратегічний наступ України.
І відбуватися це буде на тлі ударів України одночасно по зв’язку, масових комунікаціях, а також по розвитку економіки, промисловості та торгівлі росії. У буквальному сенсі. Бо в будівлі на Пресненській набережній, куди влучив український ударний безпілотник та виніс цілий поверх, знаходилися саме ці міністерства. Це підтверджується документами, що вибуховою хвилею розкидало по всьому району Москва-Сіті.
Самий час головному москальському швондеру Гіркіну з широко закритими очима волати «ета какой-та пазор!». Але, на жаль, не може, бо вивчає фігури нового російського народного танцю зі швабрами у СІЗО «Лефортово».
Півтора року тому, у березні 2022-го, ми писали, що так воно і буде. Що росія з повномасштабним нападом перетворюється на тюрму, такий собі сарай народів, який охоронятиме Росгвардія зі швабрами та кадировці з пляшками. Що путін остаточно перетворить росіян на худобу, і швабра скоро стане їхнім життєвим стрижнем. А доля тих, хто встиг втекти за кордон, так званих «хароших руських», вештатися світом та читати лекції.
Щоправда, ми не думали, що вони їх читатимуть нам в ефірі національного телемарафону та на телеканалі «Дом», але ж, як казав льотчик Арестович перед атакою колони кадирівців, головне – не допустити «расчєловєчіванія».
Що клеймо росіянин буде викликати у світу лише огиду, зневагу та ненависть. Що «русскім» буде бути соромно. Ганебно. А у деяких випадках навіть небезпечно. Що на дверях їхніх квартир будуть вирізати їхню новітню свастику «Z», а дітей принижуватимуть у західних школах. Що їхні пики будуть бити на європейських, турецьких та єгипетських курортах і у найближчі кілька десятиліть людство сприйматиме їх як фашистів, які не розкаялися. А Україна навпаки – переможе та відбудується.
Всупереч зневірі, зраді, браку зброї та боєприпасів і шашлично-кулінічної неготовності до повномасштабної війни. У першу чергу, завдяки героїзму та крові українських солдат, а також критично важливої для нас допомоги західних партнерів.
Так, заяви путіна – продовольчий шантаж та вологі мрії викликати голод та нову міграційну хвилю, але «меседж я безсилий, тому що Україна наступає» – це вже опущений пахан. Який торгується. І удари по міністерствах – ще одне жалюгідне приниження пахана.
Це нова сторінка в історії, викарбована ЗСУ та нашими спецслужбами. Це новий етап війни, яка нарешті прийшла до ворожої столиці. А на росії як повелось – якщо щось не сталося в москві, то значить, не було такого взагалі. Хоча переведення війни на територію ворога вже відбулося в БНР, але не в головах росіян взагалі і кремлядєй зокрема. Цей удар все змінив. Бо коли почнуть ридати жінки всередині Садового кільця, заридає вся росія та її пахан. Як це вже було багато разів у її жалюгідній, кривавій та огидній історії.
