17 «Слуг народу» хочуть здати мандати. Про це заявив голова фракції Давид Арахамія. Підозрюємо, що їх набагато більше, просто або соромляться, або бояться про це сказати. Але тенденція показова.
Арахамія прогнозує парламентську кризу. Депутатів і так менше, ніж потрібно – 401 замість 450, як до окупації Донбасу та анексії Криму. Так вони ще й розбігаються, як щурі з корабля-потопельника. А чим менше депутатів, тим складніше зібрати їх у більшість 226 голосів, яка може ухвалювати рішення. Навіть складно повірити, що кілька років тому «Слуга народу» мала монобільшість і могла приймати будь-які рішення без допомоги інших фракцій.
Яка ж все-таки іронія долі! «Слуги», які на парламентських виборах були для багатьох виборців уособленням надії на краще, новими обличчями і ковтком води у засушливій пустелі, за кілька років розгубили усі свої принади. Народ більше їх не любить і не підтримує, тому члени фракції, які мають бодай якісь надії на продовження політичної кар’єри, прагнуть якомога швидше зняти з себе зелене тавро.
Не треба бути зірковим політичним аналітиком, щоб зрозуміти причини масової втечі зі «Слуги народу». З самого початку це була штучна політична сила, яка складалася з випадкових людей, котрі не мали жодного відношення до законодавчої та державницької роботи. Їх об’єднувало лише одне – магічне світло, що йшло від президента Зеленського, якого виборці асоціювали з героєм однойменного серіалу. Але, на жаль, особиста харизма – це не політична програма і не гарантія компетентності.
Нині, коли рейтинги президента і його партії стрімко падають, коли Україна зіткнулася з війною та економічними труднощами, “слуги народу” зорієнтувалися, що краще тікати, поки не пізно. В той час, коли країні найбільше потрібні стійкість та відданість, вони обирають втечу. Це викликає не просто розчарування, а величезне обурення.
Зі «слугами» вже все зрозуміло: недарма в Україні все менше людей, які мають хоробрість визнати, що голосували за «зелених». Але на тлі масової втечі народних обранців з парламенту залишається головне питання: а хто ж, власне, служитиме народу України?
