Українська служба ВВС випустила дуже цікаве розслідування про судовий процес у Сербії над ексгенералом СБУ Андрієм Наумовим.
Ми вже докладно писали про цю справу, але варто нагадати цю майже детективну історію.
Раніше Наумов багато років працював у Генпрокуратурі, а в 2018 році став директором державного підприємства, яке управляє Чорнобильською зоною відчуження. Пізніше цей період стане одним з питань до Наумова з боку українських правоохоронців.
У 2019-му скандальний екс-глава СБУ Іван Баканов запросив Наумова до своєї команди. Де останній став ледь не правою рукою колись одного з найближчих друзів президента.
Наумов очолив Головне управління внутрішньої безпеки спецслужби. Саме те управління, яке контролює самих працівників СБУ, щоб ті не вчиняли злочинів і не займалися корупцією. Пізніше Наумову буде присвоєне звання бригадного генерала.
Після цього у ЗМІ починають з’являтися численні розслідування щодо елітного майна топ-сбушника та його можливої причетності до махінацій на митниці. Словосполучення “кришування контрабанди” ходило за Наумовим тінню.
За кілька годин до початку великої війни бригадний генерал СБУ перетнув український кордон та розчинився у Німеччині. Питання щодо того, чим займався у перші дні вторгення його начальник Баканов – відкрите й досі.
За кілька місяців Зеленський позбавив Наумова погон та в одному зі своїх звернень оголосив “зрадником”. Інших звісток про нього не було кілька місяців.
Доки Наумова раптово не заарештували в Сербії. Причому просто на кордоні, який він збирався перетнути в одній машині з громадянином Німеччини Олександром Акстом, який перебуває у санкційних списках України як контрабандист. При них знайшли 600 тисяч доларів кешем та коштовне каміння.
Наумов отримав звинувачення від сербської влади у відмиванні коштів, а згодом і вирок – рік тюрми. Причому, як писав Цензор з посиланням на власні джерела, ексгенерал зі своїм німецьким другом продовжували навіть у тюрмі заробляти на контрабанді, зокрема, на тютюновому ринку.
Україною тим часом ширилася інформація, що призначення Наумова у команду Баканова пролобіював Олег Кулініч, нині звинувачений у державній зраді топ-менеджер шпигунської мережі Володимира Сівковича.
Також вітчизняні правоохоронці почали кілька економічних розслідувань по Наумову та зажадали його екстрадиції з Сербії. Що цілком логічно.
А тепер до найцікавішого. По-перше, ВВС з’ясувало, що щодо Наумова немає справи за державну зраду. Є тільки перевірка ДБР, чи не передавав він окупантам інформацію щодо Чорнобиля. Більше того, він навіть не фігурує у знаменитій “справі Кулініча”. В нього є тільки справи за шахрайство і розтрату.
По-друге, журналісти зуміли дістати вироки у справах Наумова сербського суду, зокрема, і щодо екстрадиції.
Так от, у цьому питанні Наумов прогнозовано “впав на політику”, стверджуючи, що йому загрожує стаття за держзраду. Сербський суд це прийняв до уваги.
І мотивував у своїй ухвалі наступним чином: “Було враховано не лише те, що президент України у публічному зверненні до громадськості назвав підсудного зрадником, а й позбавив через це його звання бригадного генерала без пояснення причини”.
З цих підстав серби відмовили у видачі Наумова Україні, і за кілька місяців він вже має вийти з в’язниці цієї країни.
Зараз навіть не хочеться сильно вдаватися у подробиці, чи дійсно Наумов був російським шпигуном, або як, вочевидь, “колеги по бізнесу” запроторили його до сербської в’язниці. Хоча це окремий детектив.
Навіть якщо взяти до уваги всю проросійську політику Сербії та обгрунтовані сумніви щодо її судової системи – це рішення є прецедентом, який ще треба буде осягнути.
Українська влада може підозрювати кого завгодно і в чому завгодно. Але коли офіційні особи держави прямим текстом оголошують когось “зрадником”, “розбійником” або навіть “ухилянтом” без рішення суду – це залізна підстава для уникнення екстрадиції навіть очевидними злочинцями.
Вони миттєво, як Наумов, у закордонних судах “впадуть на політику” і продемонструють, наприклад, відеозвернення президента країни. І все, це буде абсолютно достатнім доказом можливого політичного переслідування.
Демонстративна зневага до процедур та несамовитий піар, які сповідує чинна українська влада, загрожує тим, що ми не дістанемо на нашу територію колишніх посадовців не те що з росії, а й з Австрії, Кіпру і будь-якої іншої цивілізованої країни.
До речі, з цих же міркувань можна буде не дивуватися, коли найбільш одіозні персонажі почнуть вигравати справи проти України у Європейському суді з прав людини.
Ніхто не може бути оголошений злочинцем без рішення суду – це залізний принцип міжнародного права. Який з розгромним рахунком програє вітчизняному піару.
