Українська податкова – це невтомний генератор ідей для корупційних схем. Причому це відомство пройшло складну еволюцію – від тупого пограбунку вітчизняного бізнесу, до пограбунку завдяки прогалинам в законодавстві та юридичним тонкощам.
Українські ЗМІ опублікували деталі нової схеми, яку офіційні керівники фіскальних органів та їхній неформальний куратор, голова парламентського комітету з фінансів Данило Гетманцев застосовують щодо спиртового ринку.
Виявилося, що останнім часом податківці по всій країні позбавляють спиртзаводи ліцензій. Робиться це для того, щоб змусити керівництво підприємств давати хабарі.
Позбавлення ліцензій грунтується на неузгодженості законодавства.
Схему чудово ілюструють два приклади. Перший – спиртовий завод у селі Червона Слобода на Київщині. Підприємство, засноване ще у 19-му сторіччі, будувало у селі школу, пошту та лікарню. Та й зрештою є чи не єдиним роботодавцем для місцевих мешканців.
До лютого 2023 року Червонослобідський спиртзавод спокійно працював, аж поки під час чергової ревізії податкова несподівано не позбавила підприємство ліцензії. Приводом стало те, що на заводі встановлено недостатню кількість відеокамер.
Але нюанс в тому, що профільний закон, хоча й зобов’язує спиртовиків встановити камери на всіх етапах технологічного циклу, він не дає жодної конкретики про їхню достатню чи недостатню кількість. Більше того, у кожного підприємства різний технологічний цикл.
Ця прогалина дозволяє податківцям на власний розсуд просто зупинити роботу підприємства. І навіть коли керівництво спиртзаводу повідомляє фіскалам, що збільшило кількість камер, нічого не відбувається.
В кінцевому рахунку підприємство зупинилося, 120 людей сиділи без зарплатні, а бюджет воюючої країни недоотримав близько півмільярда гривень податків.
Аналогічна історія трапилася зі спиртзаводом “Бершадь Люкс” на Вінниччині. Ліцензію відкликали за тією ж схемою – через відеокамери. Вони виключалися минулої зими через блекаути внаслідок російських обстрілів. І для українських податківців – це залізний аргумент зупинити роботу підприємства.
Такі ж самі історії відбуваються ще з низкою підприємств спиртової галузі. Які змушені повертати собі можливість працювати через суди.
Ця схема до болі нагадує історію зі свавільним блокуванням податкових накладних. В кінцевому рахунку, бізнесмени змушені звертатися до послуг специфічних юридичних компаній, які по суті працюють корупційними “бігунками” від підприємців до податкової та судів, знімаючи свою маржу.
Що об’єднує історії спиртовиків? Один примітний факт.
Розпорядження про блокування роботи заводів підписує одна і та сама людина – заступник голови ДПС Євген Сокур. Який опинився на топ-позиціях у фіскальних органах з посади помічника Данила Гетманцева.
Той самий Сокур, якому його патрон і заслужений “щипач” українського парламенту, відчайдушно намагався робити героїчну біографію за допомогу заяв про його можливе замовне вбивство. При чому, за версією Гетманцева, його помагальника якісь розбійники хотіли вбити за допомогою бейсбольної бити.
Цей смішний епізод вже навіть якось забувся, а Сокур продовжує сумлінно виконувати розпорядження свого куратора.
Чому це ще важливо? А тому, що справжнім автором цих схем є безпосередньо сам Гетманцев.
Адже він чудово обізнаний з прогалинами у законодавстві і сам створив і керує такою юридичною компанією “бігунків”, яка стриже український бізнес.
Рішення вищого керівництва держави віддати на поталу Гетманцеву всі фіскальні органи країни дозволило йому масштабувати свою відкатану схему заробітку на всю країну. Тримаючи залишки українського бізнесу фактично у заручниках.
При цьому свій податковий тероризм він реалізує за схемою “просування помічників”. Коли своїм міньйонам на кшталт Сокура він дає путівку у велике корупційне життя, перед тим потримавши їх у своїх цілком офіційних помічниках.
Набрався він цього, вочевидь, у “школі менеджменту ФСБ” імені зрадника України Володимира Сівковича, який точно так само вивів колись в люди свого помічника Гетманцева.
