Продовжуємо нашу улюблену рубрику, присвячену паразитам суддівської системи України. Сьогодні розповімо про одного з найбільш огидного та скандального представника Феміди – екс-судді Верховного Суду Сергія Слинька.
Стало відомо, що Вища рада правосуддя відправила цього персонажа у відставку, яка передбачає пожиттєве утримання на суму близько 100 тисяч гривень щомісячно.
Рішення не просто спірне, а дійсно кричуще, адже Слинько за свою 30-ти річну кар’єру став відомим завдяки участі у політичних репресіях опонентів Януковича, рішеннями всупереч постанов Європейського суду з прав людини та проблемам із деклараціями.
На додачу, ще у 2017 році Громадська рада доброчесності визнала, що Слинько не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.
Але всенародну “славу” він отримав, насамперед, завдяки рішенню відпустити з-під варти екс-начальника Департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача – вбивцю журналіста Георгія Гонгадзе. Після цього Пукач втік та переховувався майже шість років, до затримання правоохоронцями на Житомирщині.
Крім того, під час правління “лєгітімного” Слинько засудив до чотирьох років ув’язнення Юрія Луценка, визнавши його винним у перевищенні службових повноважень, нецільовому використанні державних грошей, виділенні квартири своєму водієві та зарахуванні йому цивільного стажу як міліцейського.
У липні 2012 ЄСПЛ визнав, що під час цього судового процесу було порушено низку статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тим не менш, попри рішення ЄСПЛ, судді на чолі зі Слиньком одноголосно залишають вирок у силі.
Далі була справа батька і сина Павліченків, яка також викликала значний суспільний резонанс. За звинуваченням у вбивстві судді Павліченків зробили “цапами-відбувайлами”.
Після Революції Гідності ці вироки таки скасували і всіх амністували як політв’язнів, що стало величезною репутаційною плямою на мантії судді.
Натомість, у спеціальній декларації доброчесності Слинько не вказав про цей випадок, хоча мав це зробити.
Аналогічні проблеми були із майновими деклараціями, в яких ця особа “забувала” вказувати про елітні авто, нерухомість, цінну зброю, подорожі.
Попри все вищеперераховане, Сергій Слинько не просто залишився суддею, а навіть потрапив до Верховного Суду, звідки пішов у відставку.
Завдяки рішенню Вищої ради правосуддя, в якій засідають такі самі слиньки, держава тепер має пожиттєво утримувати чергового паразита, який замість тюрми – у шоколаді.
