“Громадське” опублікувало величезне і дуже цікаве розслідування про те, куди поділися два мільярди гривень, які витратило Міністерство оборони України на три контракти на закупівлю боєприпасів.
Мова йде про контракт з українською компанією “Львівський арсенал” на постачання 100 тисяч мінометних мін (37,6 мільйонів доларів), з хорватською WDG promet про 30 тисяч танкових пострілів (32,5 мільйонів євро) та зі словацькою Sevotech про закупівлю 15 тисяч комплектів шоломів і бронежилетів (13 мільйонів доларів). Усі три контракти провалилися – Україна, здійснивши передплату, не отримала нічого.
Всі ці контори, на перший погляд, не пов’язані між собою, але насправді всі вони – частини однієї великої історії. Головними фігурантами є ті люди, які відповідали у Міноборони за закупівлі – екс-чиновники Міноборони Олександр Лієв та Денис Шарапов.
Гроші, як встановили журналісти, розчинилися у на рахунках фірмах-одноденок, підконтрольних, зокрема, хорватським торговцям зброєю.
Але є кілька примітних моментів, які кидаються в очі.
Коли у 2023 році почалися скандали із закупівлями, проводити зустрічі з різними організаторами схем, в тому числі, власників фірм, які отримували гроші, поїхав чомусь відомий донецький бізнесмен, депутат від “Батьківщини” Сергій Тарута.
Він дивним чином був знайомий з учасниками розпилу і намагався щось там нарішати. Включно з хорватськими торговцями зброєю.
Яке Тарута може мати відношення до контрактів на зброю? Невідомо. Вочевидь, хтось попросив його виступити комунікатором. Хтось, з ким він добре знайомий.
Другий примітний момент – розповідь колишнього посадовця “Укроборонпрому” Олександра Хорошаєва. Він також був залучений в організацію схем. В ній є прямий натяк на те, хто насправді стояв за всіма цими “схемарями”. І це не Тарута.
Так нібито співпало, що Хорошаєв виїхав з України 22 лютого 2022 року, за два дні до початку повномасштабного вторгнення. Нібито на підписання якогось важливого контракту. А от про події 24 лютого краще прямою мовою:
“Зателефонував до Києва. Говорять: “Залишайся [в Чехії], організовуй оте і оте”. Хто говорив, не скажу. Він зателефонував “Очкарику”… Резнікову, міністру… Так, прізвисько “Очкарик”. Це в мене випадково зірвалося. Він все-таки міністр оборони. Він (той, кого Хорошаєв відмовився називати – прим.) каже: “Зателефонуй Шарапову”. А я його 20 років знаю, я йому кажу: “Денисе, тут така справа”. І той сказав: “Давай”.
Тобто санкцію на те, щоб у Чехії сиділа довірена людина і займалася організацією схем, за якими Україна відправила мільйони гривень на зброю, яку досі не отримала, давав особисто екс-міністр Олексій Юрійович Резніков.
Який абсолютно спокійно себе почуває після нещодавньої відставки внаслідок найгучніших корупційних скандалів останніх місяців. Сидить хоч і без державної роботи, але у цілковитій безпеці.
Поки СБУ оголошує підозри за всі “яйця-куртки” його заступнику В’ячеславу Шаповалову. Який, вочевидь, і стане стрілочником за всю цю дивну компанію, яка крутила бізнес на бюджеті, поки українські воїни гинули на фронті.
Журналісти, без жодних державних повноважень, зібрали матеріал, який свідчить: Резніков вже зараз має ходити по допитах, щонайменше, свідком.
Але ми не чули жодної новини про інтерес правоохоронців до нього. Щось так здається, що і не почуємо.
Тим часом, мін на фронті як не вистачало, так і не вистачає.
