Вчорашня прес-конференція головнокомандувача Збройних сил України, генерала Валерія Залужного стала непересічною подію. Складається враження, що українська політична нація, яка остаточно сформувалася, на жаль, лише під ударами російський окупаційних військ, нарешті отримала й свого лідера.
Генерал, напевно, вперше вийшов на по-справжньому велику прес-конференцію після того, як Кабмін вніс до Верховної Ради резонансний законопроект про мобілізацію. Почасти дуже непопулярний документ, під яким політичною владою було доручено підписатися прем’єру Денису Шмигалю, якому відверто немає чого втрачати, викликав бурю емоцій серед громадян.
Особливо, серед тих громадян, які, м’яко кажучи, не поспішають брати до рук зброю задля захисту держави.
Чинна влада, яка дуже не любить асоціюватися з важкими, непопулярними рішеннями, а воліє лиши отримувати оплески та любов глядачів, зробила зі Шмигаля резервного “хлопчика для биття”, на якого і скине відповідальність, якщо доведеться “здати назад”. А це цілком ймовірно, адже деякі спірні норми нового законопроекту викликають нерозуміння навіть у “вірних солдатів зеленої партії” у парламенті.
Але Шмигаль – це лише резервний кандидат для жертви богові народної любові.
Головною мішенню, судячи з усього, мав стати саме Залужний. Ще під час своєї останньої прес-конференції президент Володимир Зеленський розповідав, що це Генштаб бажає додаткової мобілізації у 450-500 тисяч людей. З тим натяком, що він тут ні до чого, всі питання до військових. Потім цю ж тезу, перед самою публікацією законопроекту, повторив глава фракції “монобільшості” Давид Арахамія.
Ну а після публікації, за даними ЗМІ, рядові “слуги” отримали рознарядку документ не коментувати і всіх охочих відправляти до військових. Мовляв, це все їхні проблеми.
Однак представники чинної влади, які звикли мати справу, переважно, один з одним і собі подібними, трошки прорахувалися. Залужний вийшов у публічність і особисто прокоментував нові законодавчі ініціативи, не боячись жодних асоціацій з непопулярною темою. І виявилося, що про жодні півмільйона мобілізованих Генштаб не просив. Політичне керівництво вочевидь цю цифру просто вигадало.
Нагадав генерал і про те, що Генштаб взагалі не є суб’єктом законодавчої ініціативи. Спокійно і впевнено розповів про поточний стан війни, про своє бачення мобілізації і навіть своє ставлення до чоловіків, які поїхали закордон. Залужний не уникав відповідей на будь-які питання журналістів і не намагався перекинути свою відповідальність на інших.
Для уважних спостерігачів, які звикли до сучасних політичних реалій в Україні, ця прес-конференція була чимось давно не баченим.
Тому що найголовніше в ній те, що Залужний не виступав у якості політика. Генерал не зробив жодної політичної заяви, не входив у політичну полеміку, не коментував мишачу метушню навколо представників “монобільшості”. Він виступав на ній як головнокомандувач, і, найголовніше, як державник.
Ні за законом, ні, вочевидь, за власним бажанням Залужний не може і не хоче бути політиком. Принаймні, поки що. Він, як і переважна більшість суспільства, судячи з усього, чітко усвідомлює, що активна політика і, тим більше, вибори – зараз зовсім не на часі. Поки йде війна. Тому зараз потрібно вирішувати питання іншого порядку – виживання української держави і українського народу.
Виживання тієї самої політичної нації, яка нарешті кристалізується в Україні. Безумовно, важко. На жаль, це стається лише тоді, коли держава зазнала страшного нападу. І з великими проблемами. Втім, процес перетворення “населення” на “політичну націю” ніколи і ніде не був легким. Це історичний шлях.
А потім у політичної нації обов’язково з’являється лідер. Можливо, навіть не політичний, і який може ніколи й не прийти до влади. Може, навіть самої влади і не хотіти. Але який є тим самим національним лідером, за яким встановлюється стійка суспільна ієрархія.
Здається, вчора ми побачили саме його.
