Співзасновник “Нової пошти” Володимир Поперешнюк нещодавно виступив із заявою, з якою важко не погодитися.

Людина, яка розуміє у сучасному бізнесі, відверто сказала – в Україні зараз будується УРСР часів 30-х років. Бізнесу неймовірно закручують гайки. ФОПів “розкулачують” руками знаного лотерейника Данила Гетманцева. Дуже хочеться створити трудові лагері.

Коротко нагадаємо. З 1 жовтня будуть введені великі штрафи за торгівлю без касових апаратів. Про що Гетманцев завбачливо нагадав українцям в ефірі національного радіо. Також нещодавно був ухвалений закон, який скасовує пільги для бізнесу та заборону перевірок, введені на початку війни. “2% для всіх” більше не працює. Все починається знову.

От засновник однієї з найуспішніших компаній України і справедливо зазначає – на початку війни була атмосфера свободи та економічної вільності. А тепер все.

Тезу Поперешнюка хочеться трохи розширити.

Справа не тільки в тому, що чиновники та депутати на кшталт Гетманцева сплять і бачать, як побудувати в Україні покращений барак радянського лагеря. Цим грішили завжди, бо інакше не вміють.

Справа ще й в тому, що це, здається, вчергове просраний історичний шанс.

Не будемо входити у сиву давнину, скажемо лише про те, які шанси нам подарували, як не дивно, російські окупанти.

На тлі агресії, розв’язаної росіянами 2014-го року після перемоги Майдану, тодішня Верховна Рада була готова практично на все. З не дуже хорошої причини – обранці цілком обгрунтовано підозрювали, що розлючений український народ їх тупо перевішає.

Можна було проводити будь-які реформи. Це було вікно можливостей, коли Україну за кілька місяців можна було перетворити на країну з найбільш сучасним, ліберальним та прогресивним законодавством на континенті. Але комуністи і риги, якими була наповнена та Рада, за пару перших постмайданних місяців оговталися і зробили все можливе, щоб цього не сталося. Його й не сталося.

У їхнього вірного наступника був ще один історичний шанс. 2019-го року, коли український народ вручив всю повноту влади зе-команді. У нас знову відкрилося вікно можливостей вирватися нарешті з пастки радянщини і дати волю тим, завдяки кому і були побудовані найуспішніші країни сучасності – звичайним підприємцям. Але знову ні.

Третій шанс – початок повномасштабного вторгнення. Як би це не звучало, але саме у цей час, коли можна все, чиновники та депутати, які, м’яко кажучи, не воюють, могли б зайнятися корисними справами. І навіки вічні заборонити пограбування бізнесу. Навіть була така думка, що так і відбудеться. Принаймні надія. Знову ні.

Тож скільки ще історичних шансів потрібно, щоб Україна перестала бути найвеселішим бараком радянської імперії зла?

Недавно бізнес-омбудсмен Роман Ващук, колишній канадський посол, щиро зізнався: “З того часу, як знову почала працювати Податкова, тобто з серпня-вересня 2022 року, потік звернень, а потім і скарг повернувся до довоєнного рівня”.

Отут хочеться запитати. Представники влади дуже полюбляють нагадувати українцям про війну. І розмірковувати про розрив між фронтом і тилом.

Шановні, а ви про війну не забули раптом? А ви не забули про те, скільки українців втратили домівки, роботи, бізнеси? А ви не забули, в яких умовах зараз люди намагаються щось заробити? Бо здається, що забування – це не проблема народу, а якраз ваша проблема.

Висновків з цієї сумної історії є два. Причому один не суперечить іншому.

По-перше, здається, у владі так ніхто нічого не зрозумів. Кожен втрачений історичний шанс – це ваш персональний смертний гріх в цілому та конкретний кримінальний злочин десь поруч з державною зрадою.

Чиновники також дуже люблять розмірковувати про демографічну яму, в якій опинилася Україна через війну та виїзд біженців закордон. Все так. А як ви їх збираєтеся повертати? Як учили у вищій партійній школі, кримінальними статтями для “нєвозвращєнцев” і за “тунєядство?”. Може ваш обов’язок зробити так, щоби повертатися в Україну було просто вигідно – були робочі місця, достойні зарплати? Це може зробити тільки бізнес, який ви ж і заганяєте.

По-друге, а персонажі на кшталт Гетманцева – це випадково не ворожі диверсанти?

Коротко пояснимо. Людина, яка стоїть за пограбунком і намаганням знищити український малий бізнес, багато років обслуговувала лотерейників з “М.С.Л.”. Це колишнє державне “Молодьспортлото”, якщо хтось пам’ятає.

І були серйозні підозри, що насправді цими лотерейниками на чолі з Гетманцевим, володіла російська “Альфа-Груп” Фрідмана-Вексельберга-Хана й інших підсанкційних “достойників”. Які зараз займаються страхуванням російських солдатів та фінансуванням армії окупантів.

Та й якось всі забули, що трудовий шлях Гетманцева позначений співпрацею зі встановленим і доведеним резидентом ФСБ в Україні Володимиром Сівковичем. Який зараз утримує у Москві цілий офіс тих, хто розробляє плани знищення української державності.

Хочеться наостанок запитати СБУ. А точно все добре у нашого парламентського героя? А з офісу Сівковича йому вказівки не надходять випадково? А ви перевіряли?