Сьогодні Верховна Рада спробувала усунути з посади заступника голови Комітету з питань національної безпеки та оборони скандальну Мар’яну Безуглу. Представники ЄС, Батьківщини, Голосу, а також деякі нинішні та колишні члени “Слуги народу” спробували внести до порядку денного ухвалу про її звільнення.
Але рятувати людину, яка продовжує натхненно “мочити” в інформаційному просторі керівників Збройних сил України, кинувся її патрон – керівник фракції “монобільшості” Давид Арахамія. Він виступив проти звільнення своєї найулюбленішої підопічної.
В результаті кілька нардепів прийшли до президії ВР та заблокували парламентську трибуну. Одним з тих, хто кинувся рятувати посаду для Безуглої з боку “слуг”, був знаний “скубач гусаків” від влади Данило Гетманцев. І це, до речі, окреме цікаве питання. Гетманцев якось не був помічений в активних силових діях, до яких іноді тяжіє український парламент.
Настільки самовідданий захист Безуглої з боку Гетманцева змушує ще раз згадати про зв’язки цієї людини з його багаторічним керівником – агентом фсб Володимиром Сівковичем, якого українські спецслужби викрили у створенні цієї агентурної мережі, покликаної підірвати обороноздатність країни. Звідси виникає підозра, що Безугла старається не тільки для Арахамії чи ОП, а її діяльність, щонайменше, вигідна й російським окупантам.
Також Арахамії у його починанні підіграв спікер Ради та ще один топ-функціонер “слуг” Руслан Стефанчук, який просто закрив засідання.
Ці події недвозначно свідчать про те, що дії Безуглої, щонайменше, підтримує вище політичне керівництво держави. Дії, спрямовані проти вищого військового керівництва. Ніхто не збирається відмежовуватися від того потоку маячні, який продукує Безугла у соціальних мережах, намагаючись очорнити головнокомандувача ЗСУ, генерала Валерія Залужного.
Генерала, в якому очільники “монобільшості”, вочевидь, з мотивів беззаперечної суспільної довіри, побачили небезпечного політичного конкурента. І це, насправді, ще півбіди.
Тому що поки у Верховній Раді Гетманцев та Арахамія груддю захищали свою улюблену “торпеду”, вона розродилася черговим “викривальним” постом про українське військове командування. Який починається питанням “скільки коштує державі непокараний генерал-м’ясник?”.
“Візьмемо сумнозвісного Зубанича (це кум Шаптали, начальника Генштабу ЗСУ), підвищеного до командувача 10 Армійським корпусом в нагороду за успішний контрнаступ на півдні влітку 2023. Приклад яскравий, стане класичним. Контрабандист цигарок, до речі. Є КП. Взагалі, фракція Оперативного командування «Захід» — це про контрабанду зокрема. Такі традиції”, – пише Безугла.
“Припустимо, що із-за його рішучої жорстокості, відважної поверхневості та незламного ігнорування фортифікацій і розвідки загинуло 100 військовослужбовців. Це дуже скромно і нереалістично, бо насправді в рази більше. 100 загиблих – півтора мільярди грн соціальних виплат по 15 мільйонів гривень”, – продовжує нардеп.
Цитувати її пост далі, відверто кажучи, немає сил. Адже потім вона займається довгими математичними підрахунками, скільки держава має заплатити родинам загиблих українських солдатів у прогресії.
Починаючи від підтримки російських пропагандистських наративів про “генералів-м’ясників”, і закінчуючи самим підходом з перерахунку життів українських захисників у гривневий еквівалент – один цей пост є достатньою підставою, щоб Безугла опинилася у сусідній камері із Сашком Дубінським.
За державну зраду. Адже у своїх намаганнях зробити приємне вищому керівництву держави і якомога сильніше вдарити командування ЗСУ, улюблений нардеп Арахамії, здається, банально перейшла межу Кримінального кодексу України.
Як може топ-функціонер (поки що, на жаль) оборонного комітету парламенту робити такі заяви? Навіть не про “генерала-м’ясника”, а про, наприклад, контрабанду цигарок? За великим рахунком, Безугла, без жодних підстав і рішення суду, оголосила бойового генерала економічним злочинцем. Це склад злочину на ще одну статтю того ж Кримінального кодексу.
Однак “монобільшість” навіть не вважає за потрібне хоча б зробити вигляд щодо свого дистанціювання від “торпеди”, яка відверто втратила зв’язок з реальністю. Вони воліють захищати своїх до останнього.
З точки зору політичної історії України, тут доречно згадати одного діяча, який був дуже впертим у питаннях захисту “своїх”. І навіть коли відверто запахло смаженим, він “своїх” не здавав, не звільняв, оберігав і рятував.
Звали його Віктор Янукович. Такий собі приклад для наслідування.
