У Верховній Раді тривають дебати навколо теми, про ми вже детально писали. Це тема PEP – політично значущих персон.
Коротко нагадаємо, про що йдеться.
Однією з ключових вимог західних союзників України є повернення закону про пожиттєвий статус PEP для можновладців. Цей статус, зокрема, передбачає прискіпливий моніторинг банківських операцій людей, які обіймають державні посади або обіймали в минулому.
В цивілізованих країнах чиновники набувають такого статусу пожиттєво. Якщо людина один раз отримала доступ до коштів платників податків – її будуть уважно моніторити до кінця життя. Це дуже непоганий запобіжник для корупції, адже ті, хто хотіли б нажитися за рахунок державних грошей, втрачають мотивацію взагалі йти на державну службу.
В Україні такий інститут також був введений, але депутати знесли відповідний закон. Але союзники продовжують наполягати на тому, щоб його дію відновили.
Одним з тих, хто стояв за цим рішенням і кому дуже не подобається пожиттєвий прискіпливий моніторинг, є ніхто інший, як голова фінансового комітету парламенту Данила Гетманцев.
Людина, якій доручено остаточно розчавити вітчизняний бізнес, прямим текстом обурювалася у своїх замовних інтерв’ю: а чого це, мовляв, нас, політиків мають до віку перевіряти? Це, на думку Гетманцева, страшне неподобство.
Виступивши з цими палкими промовами, наш “щипач гусаків”, вочевидь, перелякався. Адже західні партнери продовжили наполягати на поверненні антикорупційних норм.
І тепер Гетманцев придумав нову фішку.
Напередодні, прийшовши на телеканал Рада, він розповів, що депутати нібито дискутують, а чи не зробити так, щоб фінансовий моніторинг чиновників був не пожиттєвим, а тільки на три роки після закінчення повноважень.
Вочевидь, щоб накрасти і три роки перечекати пильну увагу. А вже потім користуватися награбованим без особливих проблем.
Відвертішої базарної торгівлі з союзниками, від яких зараз залежить поставка сучасних озброєнь та фінансова стабільність України, важко собі уявити. Як нечистий на руку колгоспний лоточник, Гетманцев намагається переконати вихованих та освічених контрагентів, що він їх не обважує, а такі скрутні обставини у нього.
Що ж, це чудовий привід нагадати про обставини Гетманцева. І при їхньому детальному аналізі виникає питання – а чи не косить він під дурня?
Перша з цих обставин, напевно, його мама – Олена Гетманцева, на яку він записав свій бізнес. Вона числиться засновницею відомого туроператора “TPG”.
Мама ним володіє через кіпрську контору “Dunkley Marketing LTD”, що абсолютно випадково “загубилася” та жодним чином не була відображена у декларації нардепа. Чому? Мабуть тому, що у 2012-2013 роках “Dunkley Marketing LTD” отримала понад мільйон євро від невідомого белізького офшору. І звідки ці кошти в офшору – невідомо так само.
Однак це не все. У Гетманцева є ще майже 90-річна двоюрідна бабуся – Валентина Лупандіна.
У часи президента-втікача Януковича, Гетманцев обслуговував його оточення. Зокрема, тодішнього очільника Укравтодору Володимира Демішкана, друга Януковича, який втік разом з ним і отримав російський паспорт.
На бабусю Гетманцев записав британських клонів двох сімейних фірм Демішкана після його втечі до РФ – “Дор-Строй” і “Юнікобуд”. Ці фірми отримали з державного бюджету понад 1,5 мільярди гривень.
Бабуся Гетманцева також світиться і в структурі власності начебто маминого туроператора “TPG”, який ворочає офшорними мільйонами невідомого походження.
Це не рахуючи зв’язків юридичної фірми нашого “щипача” в окупованому Криму, де на маму Гетманцева записана нерухомість. А також російських клонів сімейних фірм нардепа, які ведуть малозрозумілу діяльність навколо кримських готелей, зокрема, пансіонату “Ріпаріо”, і, вочевидь, фінансують бюджет окупантів.
Однак повернемося до офшорних компаній та грошей, записаних на маму та бабусю Гетманцева.
Українськими правоохоронцями достеменно встановлено, що у москві існує офіс з питань окупації України, який утримує зрадник України Володимир Сівкович. Помічником якого, нагадаємо, був Гетманцев і саме завдяки якому він дійшов до великої політики.
Цей офіс намагається впливати на Україну, в тому числі, зсередини. Що неможливо без грошей. Виникає питання: а туристичний і дорожній бізнес мами і бабусі – це раптом не прикриття для транзакцій окупантів? Звідки беруться і куди йдуть мільйони через офшорні гаманці Гетманцева? Не від Сівковича і ФСБ часом?
Може, небажання Гетманцева потрапити під пожиттєвий моніторинг продиктовано більш глибокими причинами, ніж це здається на перший погляд?
І тут виникає ще одна обставина. Ці факти частково викладені у резонансному начебто розслідуванні про зв’язки Гетманцева за авторством Сергія Іванова. Яким, насправді, останній вніс неоціненний вклад у дискредитацію зусиль багатьох журналістів, які досліджують можливу співпрацю Гетманцева з Сівковичем та ФСБ.
Оскільки воно містить очевидну єресь про Княжицького, Портнікова та маринад з діоксином для Ющенка, це розслідування ставить під сумнів будь-які намагання вивести Гетманцева на чисту воду. От і виникає ще одне питання – це була просто дурість чи чийсь тонкий розрахунок, яким Гетманцева намагаються вивести з-під удару? Бо це цілком у дусі московських спецоперацій.
Але, як би хтось не намагався дискредитувати справжні дослідження, факти залишаються фактами. А помічник Сівковича, на жаль, залишається на вершині владної вертикалі воюючої України.
