У всій красі продемонстрував себе безглуздий закон під назвою “правки Лозового”, який, вочевидь, далекоглядні політики заздалегідь підготували для себе на майбутнє. Таку собі м’яку подушку на випадок кримінального переслідування.
Саме ці правки були використані суддею ВАКС Олегом Ткаченком для виправдання свого рішення про звільнення з-під варти підозрюваного Ярослава Лугового у справі проти Ігоря Коломойського. Аргументом став термін розслідування, який у справі сплив ще 2018 року, ще до того, як Луговому було повідомлено про підозру.
Нагадаємо, “Правки Лозового” – це зміни до Кримінально-процесуального кодексу України, які були внесені 15 березня 2018 року. Вони істотно ускладнили досудове розслідування кримінальних проваджень. Зокрема, терміни досудового розслідування тяжких злочинів скоротились з 24 місяців до 12, а розслідування особливо тяжких злочинів – з 36 місяців до 18.
Більше того, продовжити термін розслідування можна лише один раз і лише на 6 або 12 місяців. Дуже зручно, чи не так?
Суддя Ткаченко став немов джокером у рукаві олігарха, який вдало розіграв справу, і вкотре може пошити у дурні всю країну. Після оприлюднення повного тексту рішення судді, журналісти були шоковані безмежним ступенем вибіркової вседозволеності.
Маніпулюючи даними, представник Феміди “по-своєму” презентував аргументи для застосування “Правок”. Мовляв, закінчення термінів у справі відбулося ще у вересні 2018 року.
Чому?
Одним з найдивніших аргументів Ткаченка став той факт, що у 2021 році справу продовжив генпрокурор, а не слідчий суддя. Тобто, за його версією генеральний прокурор України – неналежний суб’єкт. Все на користь підсудних.
У цей же час рішення Ткаченка суперечать висновкам іншої слідчої судді ВАКС Лариси Задорожної, ухвалені з цього ж питання у цьому ж провадженні щодо іншої підозрюваної.
Журналісти пояснили, як і чому суд керувався цим законом та обгрунтували, у чому хибність “логічної” лінії Ткаченка.
Розслідування стосовно страхової компанії “Інгосстрах” стартувало на початку березня 2017 року із відповідним внесенням номера справи у реєстр. Через 14 місяців було відкрито ще одне провадження, вже через привласнення 9,2 млрд грн “Приватбанку”. Саме тоді Коломойський та інші отримали підозри.
Вже у вересні та листопаді 2019 року тодішній генпрокурор Руслан Рябошапка передає обидві справи детективам НАБУ, а в січні 2021 року новий очільник прокуратури Ірина Венедіктова об’єднала дві справи в одну (усього було об’єднано 14).
У лютому та березні 2021 року, згідно з розслідуванням вже однієї справи, слідство оголосило перших підозрюваних за незаконне виведення з банку коштів, зокрема, через згадану раніше страхову “Інгосстрах,” на загальну суму 8,4 млрд грн.
Коли у справі було повідомлено про підозру, розпочався двомісячний строк на розслідування, який згодом Венедіктова продовжила на 7 та 12 місяців відповідно.
Суддя Ткаченко застосував “правки Лозового” керуючись виключно вигідною датою початку кримінальної справи (нагадаємо, що усього їх було 14).
Оскільки закони не мають зворотної дії, а “правки” почали діяти лише з 16 березня 2018 року і лише стосовно нових справ, це і стало підставою для рішення Ткаченка – взяти початковою датою будь-яку, крім першої, яка була відкрита 6 березня 2017 року. Далі він просто додав 18 місяців. І саме тому рішення генпрокурора Венедіктової стало для судді неналежним, оскільки продовжувати мав виключно слідчий суддя.
Це значить, що розслідування у справі олігарха закінчилось багато років тому. Завіса.
“Компетентний” суддя мав ще більше власних трактувань законів, зокрема, у зв’язку із воєнним станом, але всі їх перераховувати не варто. Все і так зрозуміло.
