Напередодні аналітичний проект Trap Aggressor аналітичного центру StateWatch оприлюднив дуже цікавий документ.
Мінекономіки повідомило аналітикам, що досі не стягнуто на користь держави майно одного з головних зрадників України, колишнього глави МВС Віталія Захарченка.
Хоча ще рік тому Кабмін ухвалив розпорядження, за яким це мало статися. Чому не стягнуто? А дуже просто.
Цим самим розпорядженням від 2 вересня 2022 року уряд запропонував РНБО ввести проти Захарченка санкції, зокрема, щодо блокування та стягнення активів. Однак таке рішення досі не ухвалене. Відтак у виконавчої влади немає повноважень конфіскувати активи зрадника.
Тут варто нагадати: Захарченко – один з топ-менеджерів режиму Януковича, один з найцінніших агентів росії, який на чолі МВС займався репресіями проти проукраїнських активістів. Саме під його керівництвом відбувалися побиття та й зрештою розстріл Небесної сотні на Майдані. При цьому спецзасоби для розгону і побиття майданівців Захарченко і його підлеглі отримували спецбортами з росії.
Він втік до москви разом з Януковичем, і майже одразу отримав солодку посаду у корпорації Ростєх, яка займається російським військово-промисловим комплексом.
Захарченко, за наявними даними, брав активну участь у розробці планів повномасштабної агресії росіян проти України. А після її початку навіть був “бігунком” від русні, який виходив на переговори з представниками місцевих українських еліт. Зокрема, саме Захарченко пропонував Олександру Вілкулу здати Кривий Ріг без супротиву в обмін на красиве життя в окупації.
Саме ці факти були викладені Кабміном у пропозиціях до РНБО.
Цей випадок проливає світло на цікаву юридичну схему, яка дозволяє зрадникам України зберігати своє майно. Полягає схема в наступному.
Наприклад, на Захарченка були накладені загальні санкції РНБО 2021 року. Однак зміни до санкційного законодавства, що набули чинності у травні 2022 року, дозволяють Мін’юсту звернутися до Вищого антикорупційного суду із поданням щодо стягнення активів підсанкційної особи лише якщо такі санкції були запроваджені після травня 2022 року.
А нових санкцій ніхто не накладав. Відтак, жодного стягнення майна не відбувається. А стягнути є що.
У випадку Захарченка – це, наприклад, кілька дорогих автівок і 37 об’єктів нерухомості. Зокрема, кілька квартир і житлових будинків, два десятки земельних ділянок і так далі. Це майно арештовано в рамках кримінальних проваджень проти Захарченка, однак перебуває у його власності. І ніхто його не квапиться його відбирати, через майстерно створену юридичну казуїстику.
А найцікавіше, що в такій самій ситуації знаходяться такі персонажі, як Микола Азаров, Дмитро Табачник, Віктор Пшонка, Олег Царьов, Вадим Колесніченко, Юрій Іванющенко і багато інших топ-функціонерів режиму Януковича та російських агентів.
Вишенькою на торті, звісно, є відсутність будь-яких санкцій щодо менеджера цілої російської шпигунської мережі в Україні Володимира Сівковича. Як ми вже писали, йому взагалі жодних українських санкцій не дісталося, ні 2021 року, ні 2022. І його майно також перебуває у цілковитій безпеці.
Це у той час, коли санкції країн Заходу проти Сівковича і йому подібних введені в повному обсязі.
Складається враження, що у владі, як мінімум, є ті, хто допомогає зрадникам України зберегти своє майно і уникнути санкційних списків. Вочевидь, у розрахунку на тріумфальне їхнє повернення до Києва на російських багнетах. Власне, як і планував путін та його свора військових злочинців ще у лютому минулого року.
Що ж дивуватися, коли агенти того ж Сівковича засіли на топ-позиціях в українському парламенті. Нагадаємо, лише пару тижнів тому його встановлений агент Нестор Шуфрич залишився без посади голови парламентського комітету з питань свободи слова. А помічник Сівковича Данило Гетманцев успішно продовжує очолювати фінансовий комітет Ради та нищити вітчизняний бізнес.
До речі, про бізнес. Загалом до санкційних списків РНБО внесені сотні українських громадян і компаній. Як вони в них іноді опинялися і скільки це коштувало – не секрет ні для кого. І як потім із санкційних списків викреслювали нібито “помилково” внесених фігурантів. На фоні того, як жахливо працює система санкцій проти поплічників Януковича та російських шпигунів, ще більш огидними виглядають комерційні санкції проти українського бізнесу “з інтересом”.
Страшно собі уявити, які і чиї міньйони сидять у кабінетах, наприклад, ОП. І ой як високо сидять. Та й в інших владних структурах. Вони охороняють майно своїх патронів та намагаються їх убезпечити від зайвих проблем. Але загалом – це все безпосередні російські диверсанти, завданням яких є утримувати підґрунтя для окупації України.
