Сталося таке: Ігор Валерійович Коломойський, який нині мешкає в невеличкій камері ізолятора тимчасового утримання Служби безпеки України, вирішив передати свої корпоративні права у медіахолдингу «1+1 Media» генеральному директору Ярославу Пахольчуку. Терміном на 5-ть років. Хто знає, чи саме в таку довжину оцінює Ігор Валерійович свою вимушену неволю, чи, може, хоче дочекатися наступного президента, але факт лишається фактом: ув’язнення вже триває значно довше, ніж ув’язненому того б хотілося.
Чисельні експерти й аналітики спочатку оцінювали арешт українського олігарха, як чистий фарс і бутафорію, показове затримання, яке не завершиться нічим і ніколи. Але ось уже збігає другий місяць, відтоді, як Коломойський за гратами, і перспективи його, м’яко кажучи, неясні й туманні.
Передусім українська влада залежить тут від Сполучених Штатів, в яких з Ігорем Коломойським давні рахунки. Вони воліли б бачити олігарха в тюрмі, і то не в українській, а в американській. А для української влади, окрім того, перебування Коломойського за гратами, демонструє на внутрішній ринок, несамовите прагнення боротися з корупцією та іншими ганебними людськими вадами. Обидва ці фактори працюють на користь пролонгації перебування Ігоря Валерійовича за гратами, і схоже, він і сам це добре розуміє.
Тому й намагається покласти залишки яєць в різні кошики. Все ж таки, 1+1 – це серйозний ресурс, навіть на тлі тотальної інформаційної монополії «Єдиного марафону». Саме з цього телеканалу свого часу, як Пилип з конопель, вискочив «президент Василь Голобородько», який згодом сенсаційно інкарнувався в реального президента Володимира Олександровича Зеленського. Якщо в українських політичних кулуарах подейкували, що саме Коломойський зробив Зеленського президентом, то роль телеканалу 1+1 у цьому проекті головна і визначальна.
Але українська політика – справа невдячна. Тому й опинився Володимир Зеленський на вулиці Банковій, на посаді президента, а Ігор Коломойський на Аскольдовому провулку (саме там розташований ізолятор Служби безпеки). І сьогодні Володимира Олександровича вітають в конгресах та в парламентах, а Ігоря Валерійовича приходить захищати фрікиня Ірма Крат від грізного й невідворотного правосуддя. Сік транзіт глорія мунді.
Втім, формальна передача корпоративних прав на користь формального гендериктора на призведе до зміни кінцевого бенефіциарного власника групи. Вирішальний вплив все ще лишається за Ігорем Коломойським. Він ще спробує впливати.
Повноваження щодо управління корпоративними правами дають можливість управителю ухвалювати будь-які необхідні рішення.
І, ніде правди діти, таку спецоперацію Ігор Коломойський вже одного разу прокручував. – Це ж було вже! – як казав Леонід Кучма. Свого часу, під загрозою втрати активів в рамках кримінальних справ проти нього порушених, Коломойський тимчасово робив акціонерами свого телеканалу Олександра Ткаченка, Олександра Дубінського, та інших своїх слуг з телеканалу 1+1.
Сьогодні справа виглядає серйозніше, тому Ігор Коломойський вже не грає в показову демократію, а передає управління директору, якому належить зберегти медіавласність аж до звільнення господаря з ув’язнення.
Бо з того боку свободи керувати щоденним інформаційним каналам щонайменше – незручно. Не ті впливи, не ті межі повноважень.
Коли Ігоря Коломойського тільки було щойно заарештовано, журналістська громадськість казала, що тепер варто чекати, як Наталка Мосійчук почне розповідати нації про вартість борщового набору, про злидні та бідність українського народу, про падіння рівня життя і недолугу владу. Але нічого з цього досі не сталося. І тут можемо говорити або про те, що Коломойський таки прагне зберегти інформаційну лояльність до влади та опинитися на волі. Або про те, що офіс президента цілком може впоратися і без такої лояльності і керувати політикою холдингу напряму, без скомпрометованих посередників.
Втім, Коломойський за будь-яку ціну прагнутиме зберегти «плюси». Бо це, на сьогодні, його єдиний реально важливий ресурс. Народ все ще потребує хліба й видовищ. Причому видовищ навіть більше.
І хто зна, чи не з’явиться якось на плюсах новий геніальний серіал, якийсь «Цар народу», чи «Гетьман народу». Аби з часом перебратися зі світу прикладного кінематографу до цілком реальних владних кабінетів. Ми вже це бачили. І не так важливо, хто буде цим царем чи гетьманом. В Україні й досі все можливо! Навіть Ірма Крат в ролі «княгині Ольги».
