Вчора ввечері пролунала малопомітна заява, яку зробив у соцмережах відомий журналіст Саймон Шустер, автор нещодавного скандального матеріалу Time.

Він пообіцяв найближчим часом опублікувати нові статті, які “глибше висвітлюють військову стратегію України, її військову дипломатію і напруженість всередині команди Зеленського”.

Нагадаємо, в матеріалі Шустера йшла мова про те, що у вищому керівництві державі нібито є різні думки з приводу перспектив війни. А також про те, що в Україні крадуть так, наче завтра не настане. І корупція – це найперше, що втомлює західних союзників України.

І тут одразу лунає анонс майбутніх матеріалів, вочевидь, на ту ж саму тему.

В принципі, ті, хто стежить за новинами і цікавиться політикою, нічого нового для себе не прочитали. Корупційні скандали різного масштабу ледь не щодня вивалюються на перші шпальта.

Починаючи від “яєць Резнікова”, закінчуючи щоденними викриттями воєнкомів та лікарських комісій, які “обілечують” ухилянтів.

Проблема полягає в тому, що ці скандали перестали бути товарами внутрішнього вжитку. Тепер вони вочевидь посипляться на перші шпальта західних видань.

Чому так сталося? Здається, відповідь дуже проста.

Деякий час тому українській владі був переданий список необхідних реформ, які Сполучені Штати разом з усією коаліцією підтримки України вважають необхідними. На першому місці там – боротьба з корупцією, розширення штату НАБУ, реформа СБУ, судова реформа, корпоративне управління і так далі.

Для надійності цей список був злитий у ЗМІ. А наступного дня посольство США публічно підтвердило його автентичність.

Подейкують, що разом з цим списком був переданий також перелік прізвищ, які мають бути прибрані зі штатного розкладу влади. Зокрема, в цьому переліку значиться скандальний заступник голови ОП Ростислав Шурма.

Сімейний бізнес якого отримував гроші з державного бюджету за електроенергію, яку нібито виробляли електростанції на окупованих територіях. Але біда в тому, що ці електростанції не приєднані до української мережі. Тобто гроші фірми родини Шурми від держави отримали за повітря.

І саме цю історію Саймон Шустер зробив чи не найголовнішою ілюстрацією корупційних проблем в Україні. Як то кажуть, яких сигналів вам ще не вистачає?

Складається враження, що на Заході зробили простий висновок – їхніх вимог ніхто не чує. Ну що ж, вони також не зобов’язані далі мовчати про те, що всім відомо. І, можливо, про те, що ще не вийшло у публічний простір.

Залишається лише здогадуватися, який дивний світ можуть відкрити нам матеріали, які безумовно збиралися і збираються західними розвідками і правоохоронними органами.

Звісно, можна сказати, що такі вимоги – це втручання у внутрішні справи суверенної країни, і все таке інше. Але хто кому більше потрібен у цьому випадку?

При цьому стратегічні союзники чітко розділяють два питання – військову допомога і бюджетну. Військова допомога, звісно, також може бути різною, але її надання – це глобальне, стратегічне питання, від якого залежить доля усього світу, без перебільшення.

А от бюджетна допомога – це зовсім інша справа. І якщо українські можновладці думають, що хтось на Заході дозволить красти з бюджету гроші, які туди поклали західні платники податків – це велика ілюзія.

І, судячи з усього, жарти закінчилися. Тепер буде розмова мовою розгромних публікацій у найбільших медіа світу.

А пропонували по-хорошому припинити це неподобство.