Санкції. Саме вони були, є і залишаються важливим елементом протистояння з агресивними диктаторськими режимами та їхніми посіпаками.
На міжнародному рівні йде ціла санкційна війна проти росіян, іранців, Північної Кореї та інших яскравих представників людожерних режимів.
Українська влада, особливо в останні роки, також почала активно застосовувати цей інструмент у боротьбі проти росіян. І він продемонстрував свою ефективність.
Достатньо згадати, як швидко і ефективно була знищена російська медіа-імперія, яку організував кум путіна, зрадник України Віктор Медведчук. В одну ніч він та його партнери отримали санкції, а їхні телеканали були відключені від національного ефіру протягом кількох годин.
Тоді ж почалася окрема юридична дискусія на тему правомірності введення санкцій Україною проти власних громадян та українських юридичних осіб. Вона триває й досі, що не заважає владі вводити все нові й нові обмеження.
Станом на початок літа цього року Україною були введені санкції проти майже 9 тисяч фізичних осіб та майже 6 тисяч компаній. З них щонайменше 18% є громадянами України.
Само собою, без скандалів не обійшлося. Всі пам’ятають історію про введення санкцій проти “злодіїв в законі” та пов’язаних з ними осіб. Пізніше виявилося, що деякі фігуранти санкційних списків опинилися там помилково. Санкції з них були зняті, довелося вибачатися.
А потім почалися розбірки, як же так сталося. І виявилося, що включення або виключення до санкційних списків було предметом торгу. Більше того, представники чинної влади на чолі з цілим лідером монобільшості у парламенті почали казати, що підлеглі тодішнього глави МВС Арсена Авакова могли маніпулювати списками за хабарі.
Але ця тема якось зникла з публічного простору. Хоча підозри у маніпуляціях з корисливих мотивів нікуди не поділися. Принаймні, заяви про несправедливе включення чи безпідставне виключення з указів про санкції лунають регулярно.
Чого тільки вартий скандал на гральному ринку, коли були накладені санкції на компанію Parimatch, а на ринок потужно увійшла фірма Pin-Up, напряму пов’язана з родичами російського прем’єра Міхаіла Мішустіна.
На цьому тлі ми вирішили провести невеличкий, але цілком науковий експеримент.
Як відомо, минулого тижня був заарештований відомий російський агент, один з найближчих соратників Медведчука та видний діяч забороненої ОПЗЖ Нестор Шуфрич.
Він підозрюється, зокрема, у причетності до мережі іншого зрадника України Володимира Сівковича. Саме за його завданням Шуфрич, як стверджують правоохоронці, поширював в українських медіа проросійську пропаганду.
Більше того. Служба безпеки України неодноразово акцентувала увагу на тому, що Сівкович створив у Москві цілий офіс, який розробляє плани окупації нашої країни, намагається впливати на кадрові призначення і просувати російську агентуру до владної вертикалі.
Саме Сівкович, офіцер російської ФСБ, є одним з тих людей, який роками працював на знищення української державності, отримуючи топові державні посади за часів Януковича. Саме йому звітував арештований зрадник з СБУ Олег Кулініч, якого протиснули на посаду очільника кримської філії спецслужби і який міг мати безпосередній стосунок до організації швидкої окупації півдня України.
Зараз Сівкович продовжує “менеджерети” свою шпигунську мережу і розробляти плани знищення нашої державності.
А знаєте, що найцікавіше? Україна не ввела проти нього санкції. Сівкович не фігурує в жодному санкційному списку української влади.
У той самий час, коли проти нього введені санкції США та інших країн цивілізованого світу. Київ, якимось дивним чином, не помітив його і, зокрема, його бізнесу у сфері нерухомості.
Не менш дивно це виглядає на тому фоні, що під кожен санкційний список підкладається довідка СБУ. Саме СБУ зараз має чи не вирішальний голос у питанні накладення санкцій проти українських громадян і юридичних осіб.
Хоча, водночас, та сама СБУ цілком офіційно вважає Сівковича топовим військовим злочинцем, який на боці Кремля воює проти України. Чи не дивно це? Дуже дивно.
Але всьому є свої пояснення. Таких чудес не могло не статися без протекції. Абсолютно точно у владі є ті, хто зацікавлений, щоб Сівкович та його бізнеси не опинилися під санкціями України.
Найперший кандидат на роль цього захисника інтересів російських шпигунів – колишній помічник та багаторічний агент Сівковича, голова фінансового комітету парламенту Данило Гетманцев. Який, до речі, за інсайдерською інформацією, має прямий вплив на складення санкційних списків.
Саме цій людині, яку Сівкович вивів в люди, зараз доручено владою рулити фіскальними органами. Саме до Гетманцева стікається надчутлива фінансова інформація. Саме він має вплив на державні рішення у цій царині.
Як наслідок, щодо Сівковича та його фірм не те що санкцій, жодних зауважень немає.
Цікава боротьба з російською агентурою, чи не так?
