Минула символічна 10-а річниця від початку Революції Гідності та початку боротьби народу зі злодіями у владі. Але чи всі цілі Майдану досягнуто?
На жаль, ні. Корупціонери та прокремлівські покидьки існують та лише розквітають. І вони завжди дотримуються найголовнішого правила – ніколи не дати сісти за ґрати своєму “колезі”. Це неписане правило є основним та ключовим. І стосується як звичайних чиновників, так і суддів.
Красномовне свідчення цьому факту – це 170 персонажів часів Януковича, які досі на своїх посадах, хоча у період Майдану топтались по Конституції, виконуючи злочинні накази тодішніх очільників влади.
Скільки ж було звільнено з тих пір? Лише 73 судді. За власним бажанням чи за якісь порушення (навіть не через свавілля пов’язане з «Революцією Гідності»).
За даними журналістів, за 10 років постраждало близько 300 учасників поїздки до резиденції Януковича в Межигір’я, ще близько 200 людей з тих пір були під вартою.
Через дикий страх перед народом можновладці чинили будь-що, аби позбутися мітингарів. Зокрема, фальсифікували справи, бездоказово виносили карні рішення тощо.
Відомо, що ці рішення згодом були успішно оскаржені в апеляціях та касаціях або у Європейському суді з прав людини. Тим не менш, з 300 суддів – більше половини виносять рішення іменем України. Це у воюючій державі на очах у всього світу.
Вершина цинізму – прикидаючись ім’ям Майдану, згадуючи часи, коли українці позбулися ярма, вперто кричати про перемогу демократії, але у той же час продовжувати платити золоту пенсію у 100 тисяч гривень 61 особі.
