Сьогодні президент Володимир Зеленський зустрівся з делегацією іноземних журналістів, зокрема, з представниками лояльної до республіканців американської медіагрупи Fox Corporation.
Там він сказав примітну фразу, яка свідчить про чергову зміну медійної стратегії ОП: “Завершиться все не так швидко, як нам би хотілося”. Мова йшла про війну.
Влада, яка сама себе системно заганяла у пастку популістичних прогнозів, починаючи із сумнозвісних “двох-трьох тижнів” імені Арестовича, тепер вимушена якось пояснювати свій розгін очікувань, які не справдилися. І говорить про тривалу, важку війну.
Можливо, до цього вражаючого реалізму Банкову навернув головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, який професійно пояснив воєнний стан справ у авторитетних західних виданнях. Спочатку функціонери ОП почали відверто хамити військовим, а потім змушені були “перешити” медійну рамку.
Не може не радувати, що з військових питань хтось може привести владу до тями хоча б таким чином. Але виникає інше питання. Чи є хтось, хто здатен авторитетно пояснити і економічний стан справ у країні? Щоб хоч трішки прикрутити той медовий “оптимізм”, який несеться з телемарафону.
Вочевидь, нерішуче спробував це зробити минулого тижня фінансів Сергій Марченко. Не маючи такого авторитету і міжнародної ваги, як генерал Залужний, Марченко прийшов на нішеву зустріч із бізнесом на одному з експертних майданчиків. І там розговорився.
Економісти, які були на зустрічі, у соцмережах активно переповідали одкровення міністра. Одне з них, наприклад, стосується того, що зараз в економіці воюючої країни все занадто тихо, а може статися великий вибух. І немає економічної стратегії.
Що є чистою правдою. Західні союзники підключили українську економіку до апарату штучного дихання, відкривши безпрецедентну бюджетну підтримку. Влада займалася тим, що просила підтримувати цей стан речей спершу на кілька місяців, потім – до контрнаступу, зараз – до кінця війни.
Але взагалі нічого не чути про те, яка у нас є власна економічна стратегія. І мова йде не про відновлення після війни, тому що це «після війни» настане невідомо коли, що вже публічно визнають вищі керівники держави. А просто зараз ми що будемо робити?
У тому числі, у випадку обмеження допомоги з боку стратегічних союзників, що цілком вірогідно через політичну і військову ситуацію у світі. Вже не кажучи про вітчизняну традиційну відсутність реформ, яких вимагають ті ж США. Та й небажання фінансувати популізм української влади також звучить цілком відверто від європейських партнерів.
Як ми будемо жити самі у цих умовах? Мертва тиша на цю тему.
Крім того, на цій самій зустрічі міністр, за словами присутніх, констатував: вплив силовиків на фіскальні органи – це автоматична корупція, яку неможливо здолати. І навіть навів приклад: 12 мільярдів гривень були виведені через фірми-одноденки переважно агротрейдерами.
І як тут не згадати, хто насправді керує тими таки фіскальними органами. А це Данило Гетманцев, голова фінансового комітету парламенту. Якого, як відомо, цікавить в цьому житті всього кілька речей – дочавити український бізнес, протягнути пільгові умови для власної лотерейної компанії та заробити на відданих йому на поталу податковій та митниці.
Причому, чисто формально, фіскали мали б підпорядковуватися саме міністру фінансів Марченку. Але насправді по всій вертикалі в цих органах розставлені люди Гетманцева, і без нього там вода не святиться. І ті ж самі 12 мільярдів точно не пролетіли повз.
От і виходить, що з економічних питань міністр фінансів від монобільшості може лише вийти і констатувати відсутність всього. Виникає цілком логічне питання, а навіщо він тоді взагалі потрібен разом зі своїм міністерством?
Виходить так, що сформулювати адекватну економічну стратегію, з урахуванням тривалої війни та зовнішніх ризиків, у владі “слуг” просто немає кому. Як немає кому і проводити реформи, яких вимагають ті, хто нас фінансує.
Міністри констатують власну безпорадність, Гетманцев зі своїми марксистськими ідеями рулить податковою та митницею, прем’єр очолює “урядовий департамент ОП”, і на цьому все.
Дякувати богу, що хоча б є кому військову стратегію сформулювати. А то б взагалі була біда.
