Українські судові органи вирішили розвести драму на рівному місці, та ще й зганьбитися на цілий світ. Так, Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) та Громадська рада доброчесності (ГРД) направили послам G7 листа, в якому скаржаться на НАБУ та НАЗК, що вони їм нібито не надають дані про суддів, які проходять кваліфікаційне оцінювання.

Цей лист викликає не тільки подив, але й сміх: члени ВККС та ГРД, згідно з українським законодавством, мають прямий доступ до всіх необхідних їм даних. Але замість того, щоб користуватися своїми законними правами та можливостями, вони вирішили зіграти у жертву та поскаржитися на міжнародному рівні.

Ця історія виглядає як типовий приклад українського бюрократичного абсурду. Замість того, щоб ефективно вирішувати проблеми та використовувати свої повноваження, судові органи воліють грати у політичні ігри та вдавати з себе безпорадних. А потім дивуються, що у всього світу складається враження, ніби українські владні органи потребують “зовнішнього управління”, і без «американського папки» кроку ступити не можуть.

Це особливо дошкульно, що судову реформу в Україні наші міжнародні партнери вважають однією з найневдаліших. Попри те, що реформування судів та підвищення якості судочинства є мало не головним критерієм для нашого подальшого європейського поступу, цей процес постійно пробуксовує. І такі от «жалібні листи» точно не додають авторитету у світі нашим судовим органам.