Молодший Грінкевич таки попався: ДБР затримало сина львівського бізнесмена Ігоря Грінкевича – Романа – в Одесі, при спробі перетину кордону. Реально не щастить пацану останнім часом: спочатку наречена кинула його публічно, тепер ДБР вдягли кайдани.

Ми, звісно, співчуваємо молодому підприємцю. Але на тлі останніх подій виникає кілька запитань. Чому Романа не затримали одразу, дали йому змогу втекти? У ДБР якось незграбно виправдалися – мовляв, не зібрали достатньо доказів для доведення його провини. І поки збирали, молодик здриснув.

ОК. А на Мазепу ви назбирали достатньо доказів? Його ви якраз затримали блискавично швидко, хоча до цього кейсу маса питань – як щодо власне провини самого фігуранта, так і до методів правоохоронців, суми застави і т.д.

Складається враження, що Романа Грінкевича почали шукати тільки тому, що здійнявся галас. Що спочатку йому спеціально дозволили втекти, а потім, коли про це стало відомо, показово, демонстративно його затримали. Щоб, з одного боку, продемонструвати службове завзяття, а з іншого – довести, що закон один для всіх. Бо після затримання Мазепи почали з’являтися небажані для влади сигнали – мовляв, його пресують не просто так, а за те, що дуже вже балакучий. Ще б на форумі у Давосі щось зайве бовкнув, що не вкладається в концепцію «one voice» від Офісу президента.

Але ми принципово будемо слідкувати за цією справою. Бо видається, що тут йдеться про подвійні стандарти. Одних хапають на кордоні за надуманими приводами, виставляючи суми застави, неспівставні із розміром завданих збитків. Іншим дають втекти і успішно «ловлять» лише після суспільного резонансу. Криве якесь у нас правосуддя.